Ердоган влупив: не підбирав слів – осадив Кремль. Пропозиція: Зеленський прийме виклик?

Рада національної безпеки Туреччини під головуванням президента Реджепа Тайіпа Ердогана закликала до зниження напруженості та деескалації між Україною та Росією. Також Туреччина вже неодноразово пропонувала посередництво у врегулюванні конфлікту, включаючи можливість проведення у Стамбулі наступного засідання Мінської групи.


Старший аналітик Центру досліджень сучасної Туреччини, кандидат політичних наук Євгенія Габер зазначає, що Туреччина від початку ескалації, агресії з боку РФ, уважно стежить за розвитком ситуації.

“І це зрозуміло. По-перше, все відбувається у безпосередній близькості від турецьких кордонів. По-друге, Туреччина зацікавлена у розвитку відносин як з Україною, так і з Росією. І будь-яка криза чи загострення у цих відносинах впливає на Туреччину, ставить її перед складним вибором на користь одного із партнерів. Є й аспект більш глобальний.

Туреччина – член НАТО. При цьому має стратегічне партнерство з РФ. І їй потрібно проводити дуже вправну політику для того, щоб поєднати, на перший погляд, несумісне. Тому Туреччина намагатиметься бути над сутичкою, виступати незаангажованим посередником. Щоб, по можливості, зберігати відносини з усіма сторонами, паралельно покращуючи свій імідж на міжнародній арені”, – пояснює експерт.

На її думку, всі заклики про деескалацію, які звучать з Анкари, як і ініціативи про посередництво, навряд чи вплинуть на РФ. Тому що вона зовсім не прагне врегулювати відносини з Україною, а вибудовує відносини з США в умовах так званого нового світового порядку.


“Ми бачимо бажання Кремля повернутися за стіл переговорів глобальних гравців, вершити долі світу, показати росіянам, що з їхнім керівництвом рахуються, до нього прислухаються і таке інше. У мене особисто є відчуття, що Путін сам не має чіткого плану щодо тих дій, які будуть робитися. І коли ми обговорюємо – буде напад на Україну чи ні – я не впевнена, що чітка відповідь є в голові у Путіна.

Схоже, що в ситуації з ультимативними російськими “пропозиціями” щодо “гарантій безпеки” завданням було попросити максимально можливе, щоб отримати мінімально прийнятне. Підвищуючи ставки, займаючись відвертим політичним шантажем, Путін дивиться на реакцію Заходу”, — впевнена Євгенія Габер.

“Що йому дозволять, на які компроміси готові йти, де є якісь внутрішні суперечності (наприклад, між США та Німеччиною). На чому можна зіграти. Що дозволить цивілізованому світу виступити єдиним фронтом — і, нарешті, вказати Росії її заслужене місце”, – доповнила Євгенія Габер.

Таким чином, продовжує експерт, усі заклики Туреччини до деескалації можуть розглядатись Росією лише з погляду тактичних кроків. І якщо в якийсь конкретний момент зручно зробити вигляд, що Москва готова розглянути якісь пропозиції Анкари, створити деякі нові формати, то РФ це робитиме. Але не тому, що готова працювати в таких форматах, а тому, що в даний конкретний момент їй важливо зробити вигляд готовності до умовно конструктивного діалогу.


“По суті, Росія не зацікавлена в жодних додаткових форматах. Тим паче з Туреччиною. Адже та – конкурент РФ у регіоні, країна, яка займається активною військово-технічною співпрацею з Україною. Та ще й член НАТО. Тому всі пропозиції, які були з боку Ердогана про посередництво, активно відкидалися російською стороною. Втім, зазначає Євгенія Габер, важливо, що це робилося на невисокому політичному рівні. Відповідні пропозицію йшли з боку Ердогана або його радника щодо зовнішньої політики – Ібрагіма Калина.

А відповіді йшли від путінського прес-секретаря Пєскова чи його заступника. Це свідчить, що РФ намагається залишити собі місце для маневру. Чи не спалює мости. І Путін будь-якої миті, якщо це буде вигідно, готовий виїхати на білому коні і заявити, що РФ приймає ту чи іншу пропозицію Туреччини”.

Джерело